Історія справи

Постанова від 08.04.2024 року у справі №752/8449/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 752/8449/20

провадження № 61-15447св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В.,

Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Верланова С. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У травні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (далі - ТОВ «Теплопостачсервіс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з нього суму заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення у розмірі 11 892,46 грн; суму інфляційних втрат на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 2 113,58 грн; суму 3-х відсотків річних на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 865,40 грн; суму судового збору у розмірі 2102,00 грн.

2. Позовна заява мотивована тим, щопозивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в буд.

АДРЕСА_1 , в якому відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 та споживачем житлово-комунальних послуг, які постачає позивач. Разом з тим, відповідач в повному обсязі не оплачує надані позивачем послуги, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за період із 01 листопада 2014 року по 12 лютого 2020 року. У зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку заборгованість не оплачує, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада

2022 року у складі судді Мазур Ю. Ю. позов задоволено. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ТОВ Теплопостачсервіс» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення у розмірі 11 892,46 грн, інфляційні втрати - 2 113,58 грн, три проценти річних - 865,40 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами у справі договір не укладався, проте зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладаються на споживача законом, а тому відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг.

5. Також враховуючи, що зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог статті 625 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

6. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1

31 липня 2023 року звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

7. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року залишено без руху.

8. Зазначеною ухвалою вказані ОСОБА_1 причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення визнано неповажними та надано останньому строк для усунення недоліків, а саме зазначення інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року, з наданням відповідних доказів.

9. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 .

10. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач ознайомився з матеріалами справи 04 травня 2023 року, що свідчить і про його ознайомлення з повним текстом рішення суду від 10 листопада 2022 року, однак заяву про отримання копії рішення суду він не подав, та в подальшому, знаючи про наявність оскаржуваного рішення, жодних дій щодо отримання його копії не вчинив. Разом з цим, із апеляційною скаргою на вказане рішення суду відповідач звернувся лише 31 липня 2023 року, подавши її до Київського апеляційного суду, тобто після спливу майже 3-х місяців після ознайомлення з матеріалами справи.

11. З огляду на вказане апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач розпорядився своїми правами щодо оскарження рішення суду в установлений законом строк на власний розсуд, приймаючи на себе ризики вирішення питання поновлення процесуальних строків. А отже, вказані ним обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку, визначеного законом.

12. Крім того апеляційний суд зазначав, що аналогічні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення від 10 листопада 2022 року відповідач наводив в апеляційній скарзі, і їм була надана оцінка в ухвалі від 12 вересня

2023 року, та вони були визнанні неповажними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції, направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

16. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції помилково пов`язав строк апеляційного оскарження судового рішення не з датою вручення йому копії, а з іншими обставинами; апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, від 15 лютого 2023 року у справі № 2-488/10,

від 22 березня 2023 року у справі № 1013/9925/2012; в ухваленні оскаржуваного судового рішення брала участь суддя-доповідач Соколова В. В., якій був заявлений відвід.

17. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що ознайомлення зі справою не прирівнюється, не вважається та не замінює собою виконання судом першої інстанції обов`язку про вручення рішення суду в установлений процесуальним законом спосіб. При вирішенні питання про дотримання позивачем строку необхідно виходити з дати отримання судового рішення, надісланого в порядку та в спосіб, визначені законом.

18. Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4,5 частини шостої статті 272 ЦПК України. Надсилання судового рішення учаснику справи є процесуальним обов`язком суду.

19. Оскільки справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. При цьому з оскаржуваного рішення Голосіївського районного суду міста Києва

від 10 листопада 2022 року взагалі не вбачається, коли було складено повне судове рішення.

20. Отже, оскільки день належного вручення копії судового рішення може бути встановлено виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні або розписці про отримання судового рішення, а можливість дізнатися про ухвалене судом рішення з ЄДРСР або при ознайомленні з матеріалами справи, є лише правом заявника, вважає, що апеляційний суд порушив вимоги статті 272 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ТОВ «Теплопостачсервіс» на касаційну скаргу, в якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду. Вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23. Про розгляд справи в суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ОСОБА_1 був повідомлений шляхом вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення (а. с. 19).

24. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст оскаржуваного рішення суду був надісланий судом: 18 листопада 2022 року, зареєстрований: 18 листопада 2022 року, оприлюднений: 21 листопада 2022 року.

25. Також з матеріалів справи вбачається, що 04 травня 2023 року відповідач ознайомився з матеріалами справи в суді першої інстанції, що підтверджується розпискою (а. с.26).

26. 31 липня 2023 року відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 10 листопада 2022 року, в якій просив поновити йому строк апеляційного оскарження, оскільки з оскаржуваного рішення не вбачається дати, коли було складено повний текст судового рішення, а копія вказаного рішення суду йому не надсилалась.

27. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі судді Соколової В. В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року залишено без руху.

28. Зазначеною ухвалою вказані ОСОБА_1 причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення визнано не поважними та надано останньому строк для усунення недоліків, а саме зазначення інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року, з наданням відповідних доказів.

29. Копію ухвали Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року супровідним листом направлено на вказану в апеляційній скарзі електронну та поштову адресу скаржника.

30. 25 вересня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від

ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій він вказував на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що суд, відповідно до закону вручив і надіслав відповідачу оскаржуване рішення у паперовій формі рекомендованим листом.

31. ОСОБА_1 зазначав, щоознайомлення з матеріалами справи та обізнаність у зв`язку з цим про наявність оскаржуваного рішення є лише правом сторони. Ознайомлення відповідача з матеріалами справи 04 травня 2023 року не скасовує та саме по собі не змінює передбаченого частиною сьомою статті 272 ЦПК України обов`язку суду вручити відповідачу копію оскаржуваного рішення. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про вручення відповідачу копії оскаржуваного рішення суду, а ознайомлення з матеріалами справи не є тотожним врученню копії рішення суду.

32. Також звертав увагу, що в оскаржуваному рішенні не зазначено дату складання повного тексту рішення, внаслідок чого неможливо обчислити строк апеляційного оскарження.

33. Крім цього відповідач вказував на те, що висновок суду про те, що відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом вручення йому копії ухвали про відкриття та копії позовної заяви, фактично є висновком по суті вирішення апеляційної скарги, що може здійснюватися лише після відкриття провадження у справі. Разом з цим, зворотнє поштове повідомлення про вручення вказаних вище документів не може бути належним доказом про вручення вказаних документів, оскільки воно не відповідає вимогам, що ставляться до таких відправлень.

34. На підставі викладеного просив врахувати вищевказані обставини, поновити йому строк на апеляційне оскарження та зупинити дію оскаржуваного рішення.

35. Також 25 вересня 2023 року до Київського апеляційного суду

ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді-доповідача Соколової В. В., оскільки на його думку, є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді-доповідача Соколової В. В.

36. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року справу №752/8449/20 передано до канцелярії суду для визначення у порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України, судді для вирішення питання про відвід судді-доповідача Соколової В. В.

37. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі судді Борисової О. В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Соколової В. В. відмовлено.

38. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

39. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

41. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

42. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

44. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

45. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

46. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

47. Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

48. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

49. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

50. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

51. Статтею 354 ЦПК Українипередбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

52. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

53. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

54. Частини третя та четверта статті 357 ЦПК України визначають, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

55. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

56. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

57. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2022 року було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

58. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

59. Отже, оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, датою його підписання є 10 листопада 2022 року.

60. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неможливості визначення дати складання повного тексту рішення суду є безпідставними.

61. Разом з тим, суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги про те, що при вирішенні питання про дотримання позивачем строку необхідно виходити з дати отримання судового рішення, надісланого в порядку та в спосіб, визначені законом.

62. Тлумачення вказаних норм статті 272 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

63. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №548/467/20 (провадження 61-20673св21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

64. У справі №548/467/20 (провадження 61-20673св21) встановлено, що із заявою про ознайомлення з матеріалами справи відповідач звернувся 19 липня 2021 року. Копію судового рішення отримав 21 липня 2021 року. Апеляційну скаргу надіслав поштою 19 серпня 2021 року. Виходячи з наведених вимог процесуального закону та враховуючи, що доказів отримання відповідачем чи його представником копії судового рішення в електронній формі матеріали справи не містять, а копію цього рішення у паперовому вигляді відповідач отримав лише

21 липня 2021 року, колегія суддів касаційного суду вважає, що, ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність поважної причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, порушивши, крім іншого, вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

65. В той же час у справі, яка є предметом перегляду, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін шляхом вручення йому копії ухвали про відкриття провадження у справі від 20 травня

2020 року та копії позовної заяви, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення.

66. Ознайомився з матеріалами справи в суді першої інстанції відповідач лише 04 травня 2023 року, що підтверджується розпискоюта ним не заперечується.

67. Із заявою про видачу копії рішення суду першої інстанції відповідач до суду не звертався, протягом 30 днів з моменту ознайомлення з повним текстом судового рішення апеляційну скаргу не подав.

68. З апеляційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 10 листопада 2022 року він звернувся лише 31 липня 2023 року.

69. При цьому станом на час подачі апеляційної скарги копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції ним також не отримана.

70. У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі К/9901/9914/18 (№808/3021/15) зазначено, що «…Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та не наведено нових достатніх обставин для поновлення вказаного строку, оскільки про наявність оскаржуваної постанови органу прокуратури стало відомо 25 квітня 2016 року з Єдиного державного реєстру судових рішень, при цьому заява прокурора про ознайомлення зі справою датовано 28 квітня 2016 року, подана до суду 06 травня 2016 року, а з матеріалами справи заявник апеляційної скарги ознайомився лише 18 травня 2016 року. Відповідно, з часу коли прокурор дізнався про таку постанову суду та ознайомлення з матеріалами справи минув ні чим необґрунтований тривалий строк, що свідчить про недобросовісне використання заявником апеляційної скарги належними йому процесуальними правами. При цьому, прокурором не надано суду доказів неможливості ознайомлення з матеріалами справи чи отримання копії оскаржуваної постанови з часу виявлення цього рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 25 квітня

2016 року і до моменту ознайомлення зі справою - 18 травня 2016 року… З такими висновками апеляційного суду колегія суддів Верховного Суду погодилася і вважала, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи».

71. У постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 916/1263/22 Верховний Суд погодився із висновками суду апеляційної інстанції, що оскільки скаржник ознайомлювався з матеріалами справи декілька разів (29 листопада 2022 року та 12 грудня 2022 року), то він мав змогу зробити необхідні виписки та / або копії, а також подати до суду клопотання про видачу копії оскаржуваного рішення. Більш того, суд апеляційної інстанції вказав, що про оскаржуване рішення ТОВ «ВИСА» стало відомо щонайменше 12 грудня 2022 року. Зазначені судом апеляційної інстанції обставини щодо ознайомлення скаржника з матеріалами справи 29 листопада 2022 року та 12 грудня 2022 року, тобто після складення

14 листопада 2022 року повного тексту оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 02 листопада 2022 року підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються скаржником. Скаржник у своїй заяві (після усунення недоліків) не навів належних обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язаними з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, на підставі чого Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 28 лютого

2023 року обґрунтовано відмовив скаржнику у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.

72. Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

73. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку. Норма про можливість поновлення процесуальних строків може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

74. Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

75. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

76. При цьому ЦПК України не пов`язує право суду визнати поважною причину пропуску процесуального строку з вичерпним колом обставин, що його спричинили. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

77. Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 лютого

2024 року у справі № 904/1926/23, у якій Верховний Суд вважав необхідним зазначити про висновок Європейського суду з прав людини, викладений у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії», відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

78. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини

від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany).

79. Сторони у розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява

№ 3236/03).

80. Аналізуючи крізь призму зазначених висновків ЄСПЛ дії та бездіяльність скаржника, Верховний Суд у справі № 904/1926/23 погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвал місцевого суду від 20 червня 2023 року та від 03 жовтня

2023 року, оскільки причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними, залежали виключно від поведінки скаржника та не пов`язані з наявністю об`єктивних обставин, оскільки скаржник не проявив особистої старанності при захисті власних інтересів та при прийнятті рішення про ініціювання процедури апеляційного оскарження у справі.

81. Отже у справі, яка є предметом перегляду, апеляційний суд встановив, що відповідач ознайомився з матеріалами справи 04 травня 2023 року, однак заяву про отримання копії рішення суду не подав, та в подальшому, знаючи про наявність оскаржуваного рішення, жодних дій щодо отримання його копії не вчинив.

82. Разом з цим, із апеляційною скаргою на вказане рішення суду відповідач звернувся лише 31 липня 2023 року, подавши її до Київського апеляційного суду, тобто після спливу майже 3-х місяців після ознайомлення з матеріалами справи.

83. З огляду на вказане суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що відповідач розпорядився своїми правами щодо оскарження рішення суду в установлений законом строк на власний розсуд, приймаючи на себе ризики вирішення питання поновлення процесуальних строків. А отже, вказані ним обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку, визначеного законом.

84. Водночас, апеляційний суд вмотивовано врахував, що аналогічні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення від 10 листопада

2022 року відповідач вже наводив в апеляційній скарзі, і їм була надана оцінка в ухвалі від 12 вересня 2023 року, та вони були визнанні неповажними.

85. Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості, рівності учасників судового розгляду, а також враховуючи принцип правової (юридичної) визначеності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що викладені ОСОБА_1 в заяві обставини не можуть вважатися поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим виявлені в апеляційній скарзі і зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року недоліки відповідачем не були усунуті.

86. Враховуючи викладене, суд дійшов правильного висновку, що в порядку пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України особі, яка подала апеляційну скаргу, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження.

87. Зазначені у касаційній скарзі аргументи Верховний Суд вважає необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями відповідача, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі.

88. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

89. Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд обмежив право заявника на судовий захист є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд діяв відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства України, в межах наданих йому повноважень.

90. Доводи касаційної скарги про те, що в ухваленні оскаржуваного судового рішення брала участь суддя-доповідач Соколова В. В., якій було заявлений відвід, є безпідставними, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі судді Борисової О. В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Соколової В. В. відмовлено.

91. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

92. Таким чином, доводи касаційної скарги заявника не підтвердилися.

93. Проаналізувавши зміст ухвали апеляційного суду з точки зору застосування норм права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом постановлено оскаржуване рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер.

94. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

95. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь Є. В. Синельников